К О Л І Ж А Н К А

          Моє життя - як збірка фотографій

     Вдихаючи аромат свіжозвареної кави, я зустрічаю новий вечір. Я не самотня, поряд мої думки і спогади. Це дві різні сторони мого життя: вдень я розкриваюсь у світі, надвечір – світ розкривається у мені. У моїй свідомості, наче яскраві вогники феєрверку, пролітають фрагменти всього пережитого.

     Моє життя - як збірка фотокарток. Ось бачу себе дитям: допитливі очі, погляд блукає, намагаючись пізнати все навколо. Підростаючи, я не намагалася змінити світ, як герої популярних кінофільмів, просто хотіла залишити якийсь слід, поділитися з іншими всім, що маю. Обираючи стежину в майбутнє, опинилася на лаві студентського життя, бо прагнула стати вчителем. Саме в цьому бачила своє призначення: такі ж допитливі очі, які б хотіли дізнатися про оточуючий світ, а поряд я – старший товариш і помічник у їхньому житті. І ось тепер я вчитель. Та це не просто слово, це ключ до мого серця, в якому сотні таємниць, безодня непізнаних думок. Такою бачать мене всі, так я розкриваюсь у цьому світі. Але зовсім по-іншому світ розкривається у мені. Я – жінка. Мрійлива, весела, зацікавлена.  Я – мама. Любляча, турботлива, готова на самопожертву. Я – романтик. Сподіваюсь, чекаю, вірю.

     Спокійний ранок з пухнастою ковдрою, поряд книжка історичного роману (чого ще бажає справжній романтик 21 століття, як не пірнути у потік кохання часів лицарства?). Думки в безмежному польоті, на серці спокійно, в домі тихо. Це мій власний острів затишку. Різдвяний вечір, за вікном танок сніжинок, під ялинкою купа кольорових пакунків. Це моє втілення творчості. Коло друзів, святковий стіл, дзвін сміху. Це моя гостинність.

     Я – різна. Не зупиняюсь на досягненому, бо попереду найцікавіше. Моє життя – як збірка фотографій, кожна з яких – крок у майбутнє, прийняте рішення, зроблений вибір. Та не кожен зможе розгорнути цей альбом.  

Розгадавши кроссенс, можна дізнатися про мене трішки більше.