А щастя в кожного своє...

Комусь - весь світ, комусь - лиш погляд...

Хтось- вдалині, хтось- завжди поряд...

Хтось - по воді, а хтось - по зорях

Бреде.

Бо щастя в кожного своє...

Для когось - в посмішці дитини,

Хтось прагне миру щохвилини,

Когось хвилює спів пташини

До сліз...

А щастя в кожного своє...

Комусь- лиш мить, комусь- століття...

Одним - корона, а комусь -лахміття...

Хтось в небі долю нам дає,

Подякуй...

Те щастя в кожного своє...

Комусь - дощі, комусь - тумани...

Хтось розцвіте, а хтось - зів'яне...

Комусь -  свобода, а комусь -кайдани...

Та все мине...

І прагнем те, чого не маєм...

І дАрма, іноді, страждаєм...

І ходим босі самим краєм...

 

Бо щастя в кожного своє...

 

Людмила Галінська

Липень...

Липень... Липень... Спраглий і звабливий...

Молодий. Духмяний. У медАх...

Середина літа... Сум щемливий...

Стигнуть груші золотом в садах.

Скачуть в слоїки із кропом огірочки,

вабить аґрус намистинами в кущах...

І курчата підростають коло квочки,

як гриби при лагідних дощах...

Пахне зілля... В небо -- бадилиння :

лобода, кропива, реп'яхи...

Достигає в соняха насіння,

розпустили крила лопухи...

Липень.Красень. Серце всього літа...

В козубочку -- ягоди й квіткИ...

РозкидАли мальви свої свити,

 

варять джем суничний їжаки...

Сохнуть трави в в'язках, на заборі --

деревій, рум'янок і чебрець...

Звіробій згубив у полі зорі,

павутиця в'яже комірець...

Все таке пахуче і казкове --

в очеретах мавки чешуть коси

і полощуть сонце бурштинОве,

заховавши тугу аж на осінь...

Бродять лісом відьми-чарівниці,

на пеньки вихлюпують узвар,

сушать мох, поганки і чорниці

і шукають папороть для чар...

Липень... Липень...То суцільне щастя...

Час, як мед, стікає по руках,

в'яже нитку- згадку на зап'ясті...

 

Ставлять мітку рОси на ногах...

Людмила Галінська


Все починається з думки.

 

Створіть щастя у своїй думці, і воно обов'язково

 

стане реальністю.

 

А виявляється, так просто все було...

А ми шукали сенс життя роками.

Це сонце, мирне небо та добро.

Дитячий сміх, усмішка щира мами.

А зараз зрозуміти маєм шанс...

Рве серце на шматки щодня тривога.

Життєві цінності змінилися ураз.

І лиш про мир усі благаєм Бога.

А виявляється, так просто все було...

А ми шукали сенс життя роками.

Це спів пташок, цілунки, рук тепло,

 

Спокійний сон, смачна ранкова кава...

 

©Наталія Городчук

Пообіцяй...

Що ми з тобою зустрінемось,

Ти питимеш каву, я чай запашний.

Як рідні, так щиро і мирно обіймемось...

Важливо це знати, бо час нелегкий.

Пообіцяй...

Що б не сталось ти знатимеш,

Що я оберігаю, молюся щодня .

Ти просто присутність мою відчуватимеш,

Бо нас розділила ця клята війна .

І прийде той день, ми це просто згадаємо.

Щемітиме в грудях, в горлі здавить в той час.

Це щастя, як рідних своїх обіймаємо..

Це щастя, коли є спокій для нас.

Пообіцяй...

Що ми з тобою зустрінемось

Ми будем сміятися, крізь сльози і сум.

Ми будемо вірними, добрими, сильними ..

Бо б'є трохи в серце від болі той струм...

 

Пообіцяй...

© Sashura

📸 Mykola Tymchenko

Зайди в «Настройки» души, открой папку «Состояние», поставь галочку на «Счастлива» и... забудь пароль!

Я сошью себе платье из счастья

И пойду в нём по жизни гулять,

Несмотря на проблемы, ненастья,

Буду свет, где темно, зажигать.

А из радости сделаю шляпку,

И всем тем, кому грустно, уныло...

Подарю вдохновенья охапку,

Чтоб легко на душе у них было.

Положу в свою сумочку нежность,

А ещё и заботу, в придачу,

К ним улыбку свою, безмятежность,

Безвозмездно отдам - на удачу.

Свои плечи я шалью укрою,

Что из веры, любви и надежды...

По секрету вам тайну открою:

Как бедны мы - без этой "одежды"!

 

Оксана Крюкова